Назва мовою оригіналу: Саки
Держава: Україна
Регіон: АР Крим
Географічні координати: 45°08′ пн. ш. 33°36′ сх. д.
Статус міста з: 1952 р.
Населення: 28522 чол.
Міський голова: Олег Клюй
Офіційний сайт міста: http://saki-rada.gov.ua/
Саки - місто республіканського підпорядкування, районний центр АР Крим. Розташоване в північно-західній частині Кримського півострова, на березі Каламітської затоки Чорного моря і Сакського озера за 44 км від Сімферополя і за 18 км від Євпаторії. Площа — 2872 га. З 1997 року має статус міста-курорту України.
Історики не можуть дати однозначної відповіді на запитання про те, коли вперше виникло поселення на місці сьогоднішнього міста. В часи Кримського ханства Саки являли собою невеличке селище в володіннях знатного кримського роду Мансур. Походження назви міста асоціюють із племенами саків, що населяли ці місця в стародавні часи.
Територія сучасного міста Саки же з античних часів славилась цілющими властивостями місцевих грязей. В 1974 році археологами на березі Сакського озера було знайдено святилище античного курорту, де заможні греки і римські легіонери поклонялись богині Артеміді та Гераклу. Античний храм здоров’я проіснував там з ІІ ст. до н.е. по ІІІ ст. н.е.. Активно використовувалась лікувальна грязь Сакського озера (в той час - озеро Тузли) і в часи середньовіччя. Сьогодні про її цілющі властивості існує безліч легенд, які в свій час сприяли становленню міста та розвитку його як потужного курортного центру.
З приєднанням Криму до Росії в 1783 році, Сакське озеро та його лікувальні властивості стали об’єктом зацікавлення з боку царської влади, знаті, дослідників та митців. В 1827 р. в Саках була створена перша в Росії грязева оздоровниця, а десять років по тому тут відкрилось відділення Сімферопольського військового госпіталю. В роки Кримської війни неподалік від Сак, між озерами Сакським та Кизил-Яр, висадилась велика армія коаліції, та сама, що тримала в багатомісячній осаді Севастополь. В ході ворожого обстрілу поселення Саки було вщент зруйновано. В післявоєнний час, в ході другої хвилі міграції кримських татар, Саки покинула велика кількість кримськотатарського населення. Забудовувалося зруйноване і покинуте містечко дуже повільно. В 1858 році тут осіли переселенці з Полтавської губернії, пізніше з’явились греки, вихідці з Константинополя. Станом на 1886 р. у селі, центрі Сакської волості Євпаторійського повіту Таврійської губернії, мешкало 155 осіб, налічувалось 32 дворових господарства, церква православна, мечеть, лікарня, казена станція, земська станція, етапне приміщення, 4 лавки, 2 пекарні, соляний промисел.
В подальші роки Саки динамічно розвивались як центр оздоровлення спочатку всеросійського, а згодом - всесоюзного значення, на основі використання грязей та ропи свого унікального солоного озера, термальних мінеральних вод і морського узбережжя. Вже на початку ХХ століття Сакська грязева оздоровниця надавала широкий спектр медичних послуг, а її пропускна спроможність була доведена до 5000 чол. за літній сезон.
В роки Другої світової війни курорт був в руках окупантів з 30 жовтня 1941 по 13 квітня 1944 року. Після визволення тут були розгорнуті фронтові госпіталі. Саме в аеропорту Сак 3 грудня приземлялись літаки Уінстона Черчіля та Франкліна Делано Рузвельта, які прибули в Крим на Ялтинську конференцію. В післявоєнний час курорт активно розвивався, відкриваючи все нові санаторії та пропонуючи відвідувачам все ширший спектр медичних і оздоровчих послуг. В часи незалежної України цей розвиток продовжується. А в 1997 році Сакам було присвоєно статус міста-курорту України.
Співпраця Долини і Сак розпочалась в 2010 році, коли була підписана відповідна Угода про співпрацю. В тому ж році Саки відвідала делегація представників міської ради, громадських організацій та комунальних підприємств з Долини. Активна співпраця між Долиною і Саками передбачається насамперед у туристичній сфері, шляхом взаємної промоції туристичних можливостей обох міст та створення передумов для активного обміну туристами та відпочивальниками. Крім того до сфери інтересів обох громад входять питання реформування ЖКГ, підтримки громадських ініціатив, інформаційного висвітлення роботи влади та покращення надання адміністративних послуг. Планується також активно підтримувати різноманітні культурні обміни.
