Архіви публікацій


Урядові сайти

Президент України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України

Долинські ресурси

Долинська райдержадміністрація Долинська районна рада
Долинська центральна районна бібліотека Краєзнавчий музей Бойківщина

Наші партнери



Сесія

 

______________________
Засідання 41 сесії Долинської міської ради відбудеться 27 вересня 2018 року
Початок роботи о 10:00 годині

Виконком

Чергове засідання виконавчого комітету Долинської міської ради відбудеться:
Початок роботи о:

Радіо


Долинська міська рада у Facebook
Долинська міська рада на YouTube

Опитування

Який, на Вашу думку, є найбільш ефективним інформаційний ресурс про роботу Долинської міської ради?

Переглянути результати

Loading ... Loading ...

Адміністрування сайту


Лічильник


25.06.2018

Симфонія душі Дмитра Олійника

Талановиті долиняни

     СИМФОНІЯ ДУШІ ДМИТРА ОЛІЙНИКА

Звучить симфонія в душі,

Співзвуччя рідне поєднання,

Високих почуттів вірші

Сплелись в мелодію кохання.

 

     Дмитро Дмитрович Олійник  є автором цих рядків. Писати вірші почав після виходу у відставку, а перший вірш «Пропали пелюстки» надрукований у газеті «Свіча» 13 травня 2016 року. Відтак, у тижневику «Добра справа» та на сайті Долинської міської ради  подаємо першу поетичну добірку  Дмитра Олійника. Розповімо  трохи про нашого дебютанта.

 Народився він 8 листопада 1947 року у селі Сівка-Калуська Калуського району. У 1962 році закінчив Сівка-Калуську восьмирічну школу, відтак повну середню освіту  здобув у Голинській середній школі.

     У 1966 році закінчив Бориславське технічне училище. Отримавши спеціальність електромонтера, був направлений на монтаж Придніпровської теплоелектростанції.

   З Дніпропетровська у цьому ж році був призваний на армійську службу. У 1968 році повернувся додому, працював електрослюсарем на Калуському хіміко-металургійному комбінаті.

     У 1970 році вступив до Львівської середньої спеціальної школи міліції,яку закінчив 1972 році і був направлений в Долинський райвіддділ внутрішніх справ на посаду інспектора карного розшуку. У 1977 році закінчив Київську Вищу школу МВС СРСР. Підполковник міліції. 1996 року вийшов у відставку і працював до 2005 року головним інженером з питань банківської безпеки і юристом у Долинському відділенні Ощадбанку. Одружений, разом з дружиною Людмилою Іванівною виховали дочку і сина, мають двох  онуків.

Віримо, що невдовзі побачить світ поетична збірка талановитого долинянина. Бажаємо для її творення Дмитру Дмитровичу  невичерпної наснаги і безмежного натхнення!

                                         ТАЛАНТИ ВИРОСТУТЬ НОВІ

Я свій талант давно сховав від долі,

Бо стежку загубив в гаю,

Та залишилися корінчики ще кволі,

Які живлять поезію мою.

Та вже ніколи я не зможу наверстати,

Того,що втрачено у молоді роки,

Не зможу людям я того зерна віддати,

Яке розвіяв з легкої руки.

Я згадую тепер,які ж це були зерна:

Добірні і важкі. Дали  б багатий урожай.

Як жаль,та залишилася лиш дещиця мізерна,

І не спекти  із них наш коровай.

Не вернуться дощі,що з неба випадали,

Ті течії із рік,що в море попливли,

Не вернуться роки,що вже минулим стали,

Веселки не цвітуть серед густої мли.

Але я впевнений,що розійдуться хмари,

І знов в промінні сонця веснянки оживуть,

Таланти молоді,як на плаях отари,

Свою користь, свої  плоди дадуть.

 

  У ГОСТІ ДО ОМАРА ХАЙЯМА

Якщо блукає в темряві душа,

До пітьми звикнуть згодом ваші очі.

Не варт тоді сумління ні гроша,

Бо сховане воно в коморах ночі.

Якщо в дорозі ти, в пустелі заблукав,

Води краплина й шлях  – є заповітна мрія,

Врятують:  щира  молитва на устах,

Твоя палка любов, і віра та надія.

Приходь у сад тоді,коли ще свіжі роси,

І там подай води,бо  спрага на губах,

Кохану обійми, яка розплела коси,

Волошки їй знайди в невиспілих  житах.

Не пробуй стримати лавину на шляху,

Не намагайсь ніколи осінь зупинити,

І скакуна свого не кидай на льоту,

Бо вічні Час і Рух, без них – не жити!

Життя  –  миттєвість,тільки жаль,

Що все іде у небуття,

Лишила слід нам пектораль  –

Старих імперій каяття.

 

ГОЙДАЙ,ГОЙДАЙ НАШ ЧОВЕН,ХВИЛЕ

 

Чарують нас у темнім небі зорі,

Тамуєм подих свій серед ночей,

А я тону у синім морі,

У глибині Твоїх замріяних очей.

Гойдай,гойдай наш човен дужче,хвиле,

Неси його у даль від берегів,

Згадай,згадай ті літні ночі,мила,

Минулі зустрічі щасливих наших днів.

Коли Ти пригорталася до мене,

А місяць в небі зорі цілував,

І щастя більшого для мене вже не треба,

Коли тонкий Твій стан я обіймав.

Цнотливо й ніжно пестили нас хвилі,

Такого рідного і древнього Дніпра,

Кохана,  рожевіє ген на небосхилі

Над кручами, де вранішня зоря.

Напевне не забути нам ніколи,

Биття сердець від ніжних почуттів,

Звучала музика і було все навколо,

Мов зачароване від спалахів вогнів.

Гойдай,гойдай наш човен дужче,хвиле,

Неси його у даль від берегів,

Згадай,згадай ті літні ночі,мила,

Минулих зустрічей щасливі наші дні.

ЧОМУ ТИ ПЛАЧЕШ,ОСІНЬ?

Спитав у жовтні я : «Чому ти плачеш,осінь?

Дощів потоки ллєш,немов із рукава?

Чому в короткі дні така скупа на просинь,

Чого в туманах рік згубились всі слова?

Чого в очах Твоїх застигли сум й тривога,

Високо в небесах  – відлуння журавлів,

Тривожишся мабуть,що нелегка дорога,

Чекає їх в морях серед штормів.

Але ,тоді,чому ти проганяєш літо,

Чого зриваєш вітром ти листя золоте?

Узори вишиваєш з багрянцю – падолисту,

Таж  на граніті квітка ніколи не зросте!

Є щедрість  і краса,та радості немає,

Коли теплом твоїм усмішка не цвіте,

Потоками дощів бруківку заливає,

«Чому ж так плаче осінь?» – запитую себе.

 

ТАНГО КВІТІВ

Тюльпан з Трояндою кружляли в парі,

Для них –  мелодієвий джаз…

Він сумував,вона журилася,

Бо танцювали в останній раз.

Коли кохаєш ти, то це так солодко,

І розлучатися – це гострий біль,

Віддав би серце їй,як щире золото,

Щоб не пекла його розлуки біль.

Бриніли ніжно так, тонкими струнами,

Горіли полум`ям їх почуття,

Кохають щиро, але розлучаються,

Не буде зустрічам вже вороття.

І як то тяжко нам на це дивитися,

Чому тривожно так,така печаль,

Коли страждання є, як з цим миритися?

А почуття – дуже тонкий кришталь…

Тюльпан з Трояндою кружляли в парі…

Добірку 

підготувала до друку Галина Максимів