Архіви публікацій



Долинські ресурси

Долинська райдержадміністрація Долинська районна рада
Долинська центральна районна бібліотека Краєзнавчий музей Бойківщина

Наші партнери



Сесія

 

______________________
Пленарне засідання чергової сесії Долинської міської ради відбудеться:
Початок роботи о:

Виконком

Чергове засідання виконавчого комітету Долинської міської ради відбудеться 24 квітня 2019 року
Початок роботи о 14:00 годині

Радіо


Долинська міська рада у Facebook
Долинська міська рада на YouTube

Адміністрування сайту


Опитування

Вибачте, на даний момент немає активних опитувань.

Лічильник




09.01.2015

Століття Сави Охрончука

Минає сто років з дня народження Почесного громадянина міста Долини, видатного хірурга, заслуженого лікаря України Охрончука Сави Романовича.

Народився він 11 січня 1915 року в селі Тадіївці Володарського району Київської області в небагатій селянській родині. З 1930 до 1933 року працював у рідному селі у колгоспі ім. Сталіна, пережив важкий голодомор 1932-1933 р. Тоді знесилені голодом сільські жителі сумно коротали свої останні дні життя. Щоб не померти з голоду, їли все, що можна було їсти – висівки, кропиву, лободу. Про зерно чи борошно не могло бути і мови, бо сталінські опричники, аби виконати план хлібозаготівель, повимітали у селян все до останньої зернини. Щоб вирватися з вмираючого села, юнак вимолив у голови довідку, що колгосп відпускає його на навчання. Як згадував пізніше, покидав вимираюче село, на все життя запам’ятавши людей, які голодною смертю були безсилі, заприсягнувся рятувати людські життя. Мав для того надзвичайний дар. Прагнув вчитися. Але навряд чи курс навчання у Білоцерківській фельдшерській школі, а згодом Київському медичному інституті дав ті знання, які Сава Охрончук здобув під час Другої світової війни. На пекельних фронтах довелось робити найскладніші операції. Без анестезії, належних умов та відповідних інструментів. Але він творив дива. Не одному солдату врятував приречені на ампутацію ноги, руки, робив переливання крові, деяких буквально зшивав по частинах. Понад три роки перебував у фашистських концтаборах. Був важко поранений, але дивом залишився живим. Після війни, у 1946 році Сава Охрончук приїхав до нашого міста. Відроджував медицину району, будучи на посаді головного лікаря Долинської центральної районної лікарні. Був справжнім народним лікарем. Провів понад 30 тисяч операцій. Працював безвідмовно на благо людей понад півстоліття. Тисячі хворих як з Долинщини, так і сусідніх районів врятував від смерті, виліковуючи найрізноманітніші хвороби, застосовуючи як традиційні, так і новітні форми лікування. Виховав плеяду висококваліфікованих лікарів, виступав з лекціями, пропагуючи нетрадиційні методи лікування захворювань, друкував матеріли на медичні теми в газетах, журналах. Також цікавився літературою, мистецтвом, був активним учасником Долинського народного театру. Власної родини не мав,  все життя прожив сам. Помер 18 березня 2001 року, на 87 році життя. Настінний годинник, який зупинився в хвилини смерті у кімнаті, де жив господар, так і не відраховував більше час, хоч до нього привозили майстрів-годинникарів з усіх околиць…

Долинянин, журналіст і поет Василь Олійник написав у ті березневі дні дуже щемкий вірш «На смерть Сави Романовича Охрончука»:

…Ой, кого ж це несуть?

Прогинається чорна дорога

І хитається сумно смерекова

Холодна труна.

Він од Бога прийшов

І вертається знову до Бога.

Сліз не стримує рання

І така мелодійна весна.

Так багато людей
що не можна окинути оком,

Всі за ним, як за батьком,

Як за рідним востаннє ідуть.

Бо для них же він жив,

Забував про свою одинокість

І у праці щоденній

Бачив долі нелегкої суть.

Він спізнав і біду,

І у лаври зодягнену славу,

І гармат канонаду,

І вмираючий голос бійця.

Бо судилось йому –

Та й селянському синові Саві

Спити болю і щастя,

Лікувати і душі, й серця.

… Легко завжди ходив,

І упевнено завжди і всюди,

Скальпель, наче перо, він

Поетично і ніжно тримав.

Як святому йому

Довірялись стривожені люди –

І нещастя поволі

Відступала нависла пітьма.

Як без нього тепер?..

Спотикаюсь на рівній дорозі,

Втрата надто велика,

Щоб ступати спокійно мені.

І безпомічні враз

Люди стали сьогодні дорослі,

Їхні голови білі,

Мов закутані вітром, у сніг.

Не пройдемось садком,

Не згадаємо кручі Дніпрові –

Все погасло навіки

У його зореносних очах.

Хай живе це ім’я

У моєму скорботному слові,

І у пам’яті нашій

Пломенить, як незгасна свіча.

…Ой, кого ж це несуть?

Прогинається  чорна дорога

І хитається сумно смерекова

Холодна труна.

Він од Бога прийшов

І вертається знову до Бога.

Сліз не стримує рання

І така мелодійна весна.

 

 Важко передати в скупих словах життєвий шлях нинішнього ювіляра і почесного громадянина нашого міста. Долиняни не забувають про світлу пам’ять Лікаря.

У червні 2002 року на честь Сави Романовича Охрончука в Долинській центральній районній лікарні громада відкрила меморіальну дошку. Рішенням Долинської міської ради Саві Романовичу Охрончуку присвоєно звання Почесного громадянина міста Долини посмертно. Нині частина його особистих речей знаходиться у фондах краєзнавчого музею «Бойківщиина» Тетяни і Омеляна Антоновичів.