Архіви публікацій


Урядові сайти

Президент України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України

Долинські ресурси

Долинська райдержадміністрація Долинська районна рада
Долинська центральна районна бібліотека Краєзнавчий музей Бойківщина

Наші партнери



Сесія

 

______________________
Засідання позачергової 43 сесії Долинської міської ради відбудеться 23 листопада 2018 року
Початок роботи о 10:00 годині

Виконком

Чергове засідання виконавчого комітету Долинської міської ради відбудеться 28 листопада 2018 року
Початок роботи о 11:00 годині

Радіо


Долинська міська рада у Facebook
Долинська міська рада на YouTube

Адміністрування сайту


Опитування

Який, на Вашу думку, є найбільш ефективним інформаційний ресурс про роботу Долинської міської ради?

Переглянути результати

Loading ... Loading ...

Лічильник


10.07.2018

Один день з життя комунального підприємства “Долинські ринки”

Недарма кажуть: хочеш пізнати місто – піди на місцеву торговицю.  Бо ж базари, ринки, торгові ряди це щось більше, ніж просто місце, де можна придбати необхідні продукти або товари. Вони були і залишаються центрами міського життя, де повною мірою розкриваються культура та звичаї населення. Так можна скласти безпомилкове уявлення про те місто, куди ви потрапили. Отож, вирішила і я податись на ринок, що неподалік вокзалу, щоб побачити— яке ж воно оце життя нашого міста.

Найбільше життя вирує на продуктовій частині ринку, на так званому привокзальному базарі. У вівторок та п’ятницю тут ніде яблуку впасти. Транспорт рухається вкрай обережно і треба бути вправним водієм, аби іще десь припаркуватись. Прикро, та попри відведення достатнього місця для транспорту, водії, собі знай, стають «тутка», тамка».  Так і проситься на привокзальній площі нормальна і безпечна зупинка, дуже необхідна автостоянка.

Не знаю, як словами передати ті запахи трав, приправ, фруктів, овочів, молока, землі… А ще постійний гул голосів, який здіймається аж до дахівки, вигуки і сміх… І якщо подивитись на це очима художника – можна побачити яскравий кольоровий світ.

 «Берім отой, – каже жінка чоловіку і тицяє пальцем на ікону, що висить дуже високо у  кутку магазину, – видиш, він ліпший, ніж той, що ми ся дивили в тамтому. Бо отой більший». Вирішую підказати, що ікони є ще й на іншому базарі, там, де одяг продають. На що жінка мені каже, що туди далеко, мовляв не буде «йти кілько світ, бити ноги, та й автобус скоро їхатиме. А дома господарка». Зрештою, добре, що поруч вокзал, бо ж покупці із сіл, прикупившись, можуть одразу їхати додому.

Біля магазину «Автозапчастини» покупців не менше. І, як на диво, все, що вони запитують, є у наявності. Звісно, така торгова точка завжди матиме клієнтів.

Дівчинка років 5 разом з мамою обирає альбом та олівці. Довго вибирають, юна продавчиня допомагає, вихована і тактовна, щось радить, допитується у дівчинки, вивідує. Щира у спілкуванні продавчиня викликає до себе симпатію. Питаю чи подобається робота. Юля відповідає, що вибирати не приходилось, але і не жаліється. Бо є хороші клієнти, є трохи вредні, але з усіма можна знайти спільну мову. Радіє, що чисто на території, створені умови. «Юлю, а чи бачила ти коли-небудь отого директора «Долинських ринків»? Здається, його прізвище Маївський? Не знаєш, чи можна потрапити до нього на роботу? Який він? Доступна людина?», – намагаюсь хитро розпитати дівчину.

«Так, бачила. Буває, приходить, перевіряє. Кажуть, він у всьому любить порядок. І хоч здається насупленим, але насправді він хороша людина. Взяти б хоча до уваги той факт, що на території постійно ведуться роботи – то бруківку кладуть, то площі поширюють. Видно, що дбає про благоустрій, створює умови. Зараз я спитаю дівчат, у когось та має бути його номер телефону. Почекайте, розпитаю тих, хто працює тут довго», – на мить мені стає соромно за клопоти з номером телефону. Та діватись нікуди, чекаю. Здивуванню не було меж, коли мені через 5 хвилин таки приносять на папірці номер директора. Виявляється, керівник— доступна людина і номер мобільного має ледь не кожен торгівець. Залишається лише порадіти за таку відкритість до громади.

Мушу сказати ще одне: ціни на побутову хімію тут не відрізняються від рівня «мережі економних магазинів», що дуже приємно. Іноді в людей складається хибне враження, мовляв, на ринку  високі ціни, бо ж «треба за щось зарплати людям платити». Насправді тут висока якість обслуговування та помірні ціни.

Між торговими павільйонами затиснуте кафе під промовистою ґаздівською назвою «У Валєри». Тут завжди сталий контингент із працівників ринку, водіїв автобусів, пасажирів і просто тих, для кого тут комфортно і смачно поїсти в обідню перерву.

 Прямуємо  до м’ясного відділу. Павільйон нагадує індійський фільм, знятий в весільному шатрі  багатого ґазди. Штучними квітами оздоблено мало не кожен метр площі, всюди білі тюльки, продавці намагаються прибрати своє місце якомога охайніше.

Якщо на критому ринку «розговорити» крамарів легко і просто, то на тваринному, який активно розвивається щовівторка і щоп’ятниці, більшість сільгоспвиробників бояться розповідати про свої здобутки. Власники «живого світу», як правило, на всі питання мають заготовлені шаблонні відповіді на кшталт: «Якщо купите, скажу», «А що вам до того», «Продаю за гривні». Люди бояться податкової, контролюючих органів, якихось перевірок… Проте трапляються і поодинокі говіркі краяни. Наприклад, жінка з якогось далекого села продала від ранку тільки одне порося. А її от сусід по місцю на ринку зміг реалізувати аж трьох кабанчиків. Кролики, індики, качки, гуси, гігантські когути з курками різних порід – тільки неповний перелік усього, що продається і купується… Ринок, чесно кажучи, чимось нагадує домашній зоопарк. Зате тут гамірно і, якщо чесно, навіть весело. Можна написати цілу оповідку про один день з життя базару. І так це буде гарно, кумедно та радісно. Правда,  активність покупців покупців низька саме з причини банального безгрошів’я. Торгівля у базарників починається «до схід сонця», оскільки більшість крамарів переконані, що хто рано встає, тому й Бог дає… Тож, уже о 12 годині на «базарі» майже нікого немає…

Серед покупців городини, квітів, вазонів є багато оптовиків, які нерідко виторговують крам за безцінь і перепродають за потрійними цінами. Загалом, побувати в середовищі тих, хто власними руками вирощує високі врожаї та вигодовує милих домашніх створінь, надзвичайно цікаво. І як би аграрії не уникали розмов про свої прибутки, хочеться, аби їхня праця була щедро винагородженою і щоб кожен товар таки знайшов свого покупця…

 «Продукти я купую тільки тут на базарі. Чому? Все просто: тут охайно, чисто, походжаєш поміж рядів і скуповуєшся. Є де припаркувати автомобіль. Якось тут по-європейськи чи що. От помідорок, перцю захтів. Люблю і м’ясо, я такий м’ясоїд. Жіночки тут привітні, трохи більший кусок одріжуть, а рахують за менше. Ну, та й на базарі дешевше. Але йду сюди без жінки, бо так мені ліпше», – усміхається покупець Валерій. Минає якихось пів години і чоловік, скупившись, сідає в авто і їде додому.  

Треба віддати належне сій частині базару – тут неймовірно чисто, немає жодного неприємного запаху. Прибрано і в громадському туалеті. Пані Оксана дає цілий жмут паперу, також є гаряча вода, щоб помити руки і акуратно й чисто  в кабінках.

 Комунальне підприємство «Долинські ринки» розбудовується. В іншому кінці ринку тривають будівельні роботи. Залишилось докласти плитку і незабаром запрацює іще декілька приміщень для торгівлі.

Не віриться, що іще донедавна тут був голісінький пустир.

Тільки з 2010 року КП «Долинські ринки» почало вести розбудову нового комунального господарсько-продовольчого ринку в м. Долина. Так фактично і почалась історія «Долинського ринку». Однак через малу площу приміщення (на той час планувалось 5 рядів по 32 тимчасові споруди, всього 160 споруд), орендарі відмовлялись працювати в тіснихпавільйонах. Тоді вирішили змінити Генеральний план, згідно з яким планувалось 25 тимчасових споруд площею по 30 квадратних метрів. У 2012 році офіційно керівником КП «Долинських ринків» призначено Андрія Маївського. З тої пори почалась активна розбудова підприємства. Важливим кроком у 2013 стало відкриття міні-ринку для торгівлі продовольчими та господарськими товарами по вул. Грушевського (в дворі житлових будинків по вул. Степана Бандери, 3 та проспекту Незалежності, 8).

Керівник Андрій Маївський розповідає, що планують ще привести до ладу 34 торгові тимчасові споруди, викласти бруківку та впорядкувати територію навколо них. На даний момент на ринку для торгівлі автозапчастинами облаштовано 3 магазини, канцтоварами-3, дитячою продукцією та побутовою хімією-2, будматеріалами-2. Для закладів громадського харчування виділено 2 приміщення, а для продажу гранітних пам’ятників облаштовано 3 тимчасові споруди. Найбільше на ринку магазинів з продуктовими товарами, на сьогодні їх 15. Андрій Степанович дослухається до порад та побажань своїх працівників, намагається створити всі потрібні умови, бо каже, що приємно споглядати результати своєї праці. А ще йому подобається, коли день на «Долинських ринках» починається з посмішок продавців та супроводжується привітними побажаннями гарного ранку. Подобається керівнику його  робота, тож він і справді докладає максимум зусиль, аби покупцям та продавцям було затишно, комфортно і безпечно. І як видно-результат таки справу хвалить.

Тетяна Головчин