Архіви публікацій


Урядові сайти

Президент України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України

Долинські ресурси

Долинська райдержадміністрація Долинська районна рада
Долинська центральна районна бібліотека Краєзнавчий музей Бойківщина

Наші партнери



Сесія

 

______________________
І пленарне засідання чергової 45 сесії Долинської міської ради відбудеться 18 грудня 2018 року
Початок роботи о 10:00 годині

Виконком

Чергове засідання виконавчого комітету Долинської міської ради відбудеться:
Початок роботи:

Радіо


Долинська міська рада у Facebook
Долинська міська рада на YouTube

Адміністрування сайту


Опитування

Який, на Вашу думку, є найбільш ефективним інформаційний ресурс про роботу Долинської міської ради?

Переглянути результати

Loading ... Loading ...

Лічильник


12.06.2018

Футбольна команда “Нафтовик”: попереду нові перемоги!

Пригадуєте, коли вперше в Долині заговорили про професійний футбол? Мова йде  не про історію долинського футболу, яка фактично, почалась із середини 60-их років, коли у місті почали активно добувати нафту, а про доленосний 1997 рік, коли вже за незалежної України «Нафтовик» стартував у аматорському чемпіонаті України і зумів здобути бронзові нагороди. Такий результат дозволив заявитись у другу лігу України. І саме з того часу почався новий етап долинського футболу – професійний. Згадати б хоча гру проти київської «Оболоні», на яку прийшло 6 тисяч глядачів, це майже третина всіх жителів Долини. У другій лізі найуспішнішим був сезон 2002-2003 років. Команда після першого кола була першою у турнірній таблиці, але «Укрнафта» відмовилась спонсорувати команду. Цей сезон клуб завершив на 4-му місці, а надалі почав опускатись. І 25 березня 2008 року оголосили, що «Нафтовик» завершує своє існування. Це був справжній шок для уболівальників.

Звичайно, з того часу команда «Нафтовик» пережила чимало злетів та падінь, але не втратила бойового духу та жаги до перемог. Попри важкі і, на той момент, здавалося, непереборні часи, команда зуміла відродитись, щоб впевнено заявити: кращі часи  у «Нафтовика» ще попереду. З цим варто погодитись. Бо попри критику свого  часу і скептичні звинувачення, футболу в Долині – таки бути! Отож, можна сказати, «Нафтовик» повертається, щоб стати ще кращим!

Важливим рушійним кроком у відродженні команди стало створення Асоціації «Футбольний клуб «Нафтовик-Долина». Засновниками клубу  є Долинська міська рада, Долинська районна рада та ГО «Долинська районна федерація футболу». Протоколом зборів засновників від 14 лютого 2017 року дано офіційний старт існуванню нової організації. Головою цієї організації обрали заступника міського голови Володимира Смолія. З наполегливістю та вірою у відродження славних традицій долинського футболу, нове керівництво команди взалось до роботи з побудови міцного колективу. І чи то віра допомогла, чи то удача посміхнулась – «Нафтовик» таки справді поволі почав відроджуватись. І неабияк, а заявив про себе гучними перемогами.       

Велика заслуга в цьому знаного на Прикарпатті футбольного фахівця і нового головного тренера нашої команди Валентина Москвіна, який без перебільшення, є одним із кращих фахівців в області.

«Хлопці, ви ж команда!»

Помиляються ті, хто думає, що футбол – проста штука. Тому що це людська діяльність, вона складна. Тож, очікуючи спілкування з тренером, маю змогу спостерігати на власні очі тренування. І це не зовсім гра, де я уболівальник, це щось більше, це як привідкрити завісу чогось особистого, щоб дізнатись про методику тренувань глибше і зрозуміти гру краще. Цього разу, займаючи своє місце на трибуні, було відчуття, що отримала можливість стежити за чимось особливим. Можу чесно сказати, що кожен аспект тренування був виконаний з максимальним рівнем організації, у швидкому темпі та з високою якістю виконання вправ. Тренування постійно було під контролем Валентина Артуровича, він керував заняттям та давав завдання своїм гравцям. Він-справжній учитель. Його голос лунав протягом півтора години, а мова була завжди позитивною: «Хлопці, та ви ж команда! Зберіться». І хоча юними хлопців уже ніяк не назвеш, вони, наче діти, слухаються «авторитетного батька». І навіть не посміхаються, надто зосереджені-тренер обговорює помилки та прорахунки минулого матчу. «Ех,-думалось в той момент більшість гравців,-якби ж повернути час назад , я б тут «паснув», я з того боку точно влучив, а там би не промахнув… Якби.. До реалій гравців повертає тренеррозпочинають розминку. Це були статичні вправи на розтягування та динамічні, з роботою на швидкість і спритність, сама ж розминка тривала 15 хвилин. Опісля хлопці підійшли до першого завдання. Загалом 20 гравців, включаючи воротарів команди, які працювали окремо. Кожного тренера варто оцінювати за показником прогресу. Можна сказати одне-при ньому в команді одразу відчули позитивні зрушення. Кожен гравець чогось навчився, набув нового досвіду.

Валентин Москвін—дуже цікавий у спілкуванні. Він говорить не лише про спорт. З ним приємно говорити і про успіхи команди і про поразки. З усього, мовляв, треба виносити уроки.  Без здатності до лідерства, без природного красномовства, без мудрого бачення гри, без порівняння з навколишнім світом, який дозволяє постійно мотивувати себе, неможливо досягти успіхів у професії футбольного тренера. Зрештою, випадає вільна хвилинка, спілкуємось.

В його кар’єрі були дві великі команди. В одній, «Прикарпатті», він мріяв грати з дитинства і вважав, що це вершина будь-яких бажань. В іншій, «Дніпрі», він довів, що найбільш нереальні мрії збуваються, якщо наполегливо працювати і боротися. В Івано-Франківську Валентин Москвін виріс, як футболіст, а в «Дніпрі» провів кращі роки своєї кар’єри та добився найбільших висот як професійний футболіст. В його кар’єрі також є закордонний вояж в якості гравця до Ізраілю. По завершенні кар’єри футболісті Валентим Артурович мешкає в Івано-Франківську, де працює дитячим футбольним тренером і передає свої знання та досвід молодом поколінню.

 — Валентине Артуровичу, як з’явився футбол у вашому житті?Розкажіть трошки про себе.

Народився я в Івано-Франківську. Батько — військовослужбовець, мати —  вчитель іноземних мов. Жили в центрі міста. Батьки були вимогливі, але це не позбавляло мене з раннього дитинства багато грати з хлопцями у футбол. Здається, десь у першому класі нашу гру бачив Юрій Семенович Шайкін. Він потім підійшов до мене та запросив на тодішній стадіон «Спартак», де знаходилась дитяча футбольна школа. Саме з того часу, можна вважати, футбол став невід’ємною частиною мого життя.

 Чула, проводили розбір попередньої гри власних підопічних, можете розповісти саме про цей процес детальніше?

Обговорювати минулі матчі—це розповсюджена практика. Як вони відіграли зустріч, хто стоїть на полі, хто втрачає м’яч, а хто навпаки, проявляє кращі ігрові якості на футбольному полі – це все можна детально прослідити. Розбираємо ті моменти, які у мене особисто викликають питання. Якщо хочеш досягти результату, доводиться приділяти цьому набагато більше уваги. Авжеж, коли говоримо попередню гру, і є хороші моменти, на них також акцентується увага команди, і відзначається командна гра. Але частіше за все це особистісний аналіз, який переходить на індивідуальності у кожному епізоді.  Хто, як і якою ногою мав віддати пас, хто що побачив, куди мав віддати передачу, в яку вільну зону мав зміститися. Потім відновлюємо ситуацію, і я розказую як все мало б бути в тій чи іншій ситуації. І, якщо футболіст має футбольний інтелект, то він сприймає інформацію і більше не допускає таких помилок. Хлопці стараються. Буває, інколи погано налаштуються на гру, а інколи, навпаки, є бажання виграти.

А як хлопці справляються з таким графіком тренувань? Самі ж ви приїжджаєте з Івано-Франківська?

 Якщо футболісти бажають чогось досягти у футболі, то потрібно чимось жертвувати. Ми намагаємося  так підлаштувати час тренувань, щоб це не відображалося на їхнійй роботі, тим більше, що багато часу вони віддають саме футбольному полю. Тренування здійснюємо тричі на тиждень. Ми знаходимо компроміс, щоб вони встигали на двох фронтах. Зі мною приїжджають ще троє граців з Івано-Франківська. Але все добре, хлопці задоволені.

 — Розкажіть, будь ласка, про особливість команди. В чому «родзинка» «Нафтовика»?

 Я намагаюся йти в ногу з часом. Стараюся перебудовувати команду під сучасні футбольні вимоги. Не потрібно боятися експериментувати, підлаштовуватися під гру й докорінно її змінювати. Це потрібно робити! Потрібно вигадувати щось нове, аби обігрувати команди. От, власне, і все.

  — А команда, або особисто Ви слідуєте певним футбольним прикметам перед, під час, або після матчу?

  Здається, у хлопців немає такого. Ось коли я грав професійно у футбол, то ми по-особливому розминалися, виходили на поле і т.д. Якісь прикмети завжди були: хтось їв, а хтось не їв – й таке навіть було. У футболістів завжди були якісь особливі «фішки». А у хлопців я не помічав, щоб хтось з певної ноги на поле виходив. Вони уважно вислухали мої настанови на гру й включають музику й під неї готуються й розминаються. За моєї професійної кар’єри ми перед грою завжди сідали на хвилинку, щоб кожен зсередини себе направляв на матч, просив допомоги у Всевишнього. Й завжди така хвилина була у кожного. Мої ж хлопці просто біжать собі на поле грати. Можливо, просто у них це треба попитати, може у когось є свої особисті забобони, але явних командних я не помічав, щоб у когось були шорти навиворіт, або щоб хтось тричі футболку провертав.

І наостанок Ваші побажання молодим футболістам.

  В першу чергу, здоров’я! Молоді футболісти не вміють його берегти. Хотілося б, щоб вони більш відповідально та серйозно ставилися до футболу, а це, в свою чергу, принесе результат. Футболістам хотілося б побажати росту – виходити на нові рівні розвитку, щоб дійсно  футбол став основоположною ланкою у формуванні здоров’я молоді та щаблем до команди майстрів. Хочеться, щоб, як закордоном, це стало популярним й футбол показували по телебаченню. Безумовно, всі хочуть бути чемпіонами. На жаль, це дано одиницям або декільком десяткам футболістів у цілому світі. Я бачу, в команді є талановиті юні футболісти, яким треба створити всі умови. Вірю, що саме вони та стабільна фінансова ситуація, бажання до перемог сприятимуть тому, щоб до Долини повернеться справжній футбол, який ми втратили в останні роки.

Валентин Артурович багато робить для розвитку команди та успішних результатів. Я впевнена, що це тільки початок розвитку «Нафтовика». Дай Бог, аби цей процес не зупинявся на досягнутому.

Кращі з кращих

Одним із таких гравців є приємний у спілкуванні півзахисник Михайло Басараб із звичайнісінькою, на перший погляд, футбольною мрією: потрапити якомога вище. Про свої успіхи говорить скромно, хоча похвалитись є справді чим. «В команду прийшов, коли остаточно визначився з своїм майбутнім. Сам я з Болехова і  вже був у складі команди 2007-2008. У нас збирається непогана команда, багато молодих, перспективних гравців, є багато фінансових вливань. Прогрес очевидний. До того ж, гравці стараються комбінувати, проявляти свої найкращі якості й сповна віддавати всі свої сили та вміння для досягнення позитивних результатів. Повернулись люди на стадіон, починається будівництво інфраструктури. Частково крокуємо до професійного рівня. Ми  хочемо  звичайно, щоб це відбулося. Будемо чекати. А щодо нашого чемпіонату, то не секрет, що ми йдемо на 2-му місці, боремось за призові місця. 20 років не було такого успіху. Кожна гра—на вагу золота. Будемо намагатись порадувати вболівальників».  На запитання, чи помиляється під час гри, відповідає розумно і чітко: «Коли ти президент – це одне, а коли ти гравець команди і коли ти робиш помилку, то тобі дійсно може зробити зауваження будь-який гравець. Намагаюся не пропускати тренувань, на стадіоні повністю віддаватися грі і, по мірі можливості, не припускатися помилок. Кожна гра дає  азарт, і навіть у разі поразки, наскільки вона болісно сприймається, але гра надає емоції. Вони різні при перемогах та поразках, та навіть після невдачі у тебе з’являється мотивація працювати більш наполегливо, щоб в наступній грі вже перемогти».

Один з лідерів «Нафтовика» — харизматичний але завжди позитивний Василь Лаврінок. На полі по-гарному нахабний, зовсім інший у житті. «У футбол ідуть, щоб крок за кроком підніматися все вище. Досить вже посідати другі-треті місця, хочеться виграти чемпіонський титул та представляти Долину гідно. Думаємо, незабаром і це зможемо. Команда перспективна. Все можливо. Звісно, про глобальні успіхи говорити зарано, але треба вірити і докладати зусиль. А щодо очікуваного результату в чемпіонаті області, боротьби за чемпіонське звання, то ми завжди ставимо перед собою найвищі завдання, які зводяться до того, щоб перемагати в кожному матчі.

Є побажання на перспективу. Але це вже не стосується мого покоління гравців. Хотілося б бачити юнацький склад у футболі. Коли я починав тільки займатися футболом, у нас була професійна команда. Молодим футболістам було до чого прагнути. Було б дуже добре у недалекій перспективі відродити в Долині професійний футбол. Також приємно, що в нашій нинішній команді є достатньо молодих футболістів, які є місцевими вихованцями. Добре, коли в колективі є здорова конкуренція, хай навіть коли наступають «по п’ятах». Зараз в Долині підростає кілька поколінь перспективних молодих футболістів. Вірю, що з них у майбутньому сформується кістяк нової професійної команди. А ще, вірю, що у нас в найближчій перспективі суттєво покращиться інфраструктура. До прикладу, дуже важливим є відновлення павільйону на стадіоні та будівництво великого футбольного поля з штучним покриттям, яке давало б змогу займаьись круглий рік. Але це все згодом. Поки ми стежитимемо за своїми результатами і будемо тішити вболівальників». На запитання, кому хочеться сказати «дякую» за те, чого досяг, радісно одказує: «У першу чергу, вболівальникам. Без них і футболу не буде цікавого. Коли виходиш грати при порожніх трибунах, то  відчуття зовсім не те. Й звичайно тренеру, який зміг розкрити мої кращі якості. Адже Бог дає комусь швидкість, комусь – хорошу реакцію, а завдання тренера – все це побачити, направити. Мені пощастило з людьми, які зі мною працювали».

Продовжуємо спілкуватись з гравцями команди і запрошуємо до розмови одного із воротарів Святослава Димида. «Кожного тренера в першу чергу варто оцінювати за показником прогресу. Можна сказати одне – при Валентинові Артуровичу відчулись позитивні зрушення. Він прийняв команду у непростий період в минулому сезоні, коли «Нафтовик» за підсумками першого кола перебував на передостанній позиції в чемпіонаті області. За нетривалий час тренеру вдалось налагодити контакт з гравцями, побудувати гру і дати результат. У другому колі команда переродилась і почала інтенсивно здобувати очки. В підсумку нам вдалось «вилізти з підвалин» і фінішувати в середині турнірної таблиці. Вже тоді було дуже приємно з того, що на наші матчі почали ходити вболівальники, а гравці своєю самовіддачею в кожній грі заслуговували похвали з їх боку. Новий сезон ми розпочали вже ставлячи перед собою більш амбітні цілі, зуміли якісно підсилитись в міжсезоння. І зараз, на фініші чемпіонату «Нафтовик» вперше за довгих 20 років є претендентом на здобуття медалей. Окремо мені хочеться відзначити позитивні зміни в інфраструктурі клубу. На сьогоднішній день команда забезпечена всім інвентарем для тренувального та ігрового процесу. За рахунок фінансування з міського бюджету почалось відновлення стадіону. Вже сьогодні ми суттєво якісніше працюємо над утриманням футбольного поля, нещодавно в рамках «громадського бюджету» завершили встановлення нового табло. Такі позитивні зміни на всіх фронтах дають впевненість в тому, що команда «Нафтовик» і футбол у Долині загалом будуть розвиватись і надалі».

Завершуємо розмову з гравцями команди і підходимо до її президента Володимира Смолія, який поруч з головним тренером спостерігає за перебігом тренування. Питаємо Володимира Васильовича про те, в чому полягає його мотивація роботи з командою, про фінансування та найближчі перспективи клубу. «Футбол люблю з дитинства. Завжди з особливим переживанням спостерігав за матчми «Нафтовика». В часи професійної команди, як і інші вболівальники, відчував гордість за свою команду. Було дуже прикро, коли для «Нафтовика» настали непрості часи і з’явилась реальна загроза його зникнення. Як представник міської влади, можу сказати, що в міста до останнього часу не було можливостей фінансово підтримувати утримання команди. Проте, така можливість з’явилась із проведенням бюджетної децентралізації. Саме тоді, орієнтовно на межі 2015-2016 років ми спільно з районною владою почали виношувати ідею створення спільно заснованої юридичної особи, яка б займалась утриманням команди. Тим не менш, ще до того, у міському бюджеті на 2016 рік ми передбачили співфінансування на утримання команди в додаток до коштів районного бюджету. На початку 20ку року, як Вам вже мабуть відомо, ми владнали всі юридичні формальності та зареєстрували Асоціацію «Футбольний Клуб «Нафтовик-Долина». Окрім міської та районної рад, до числа засновників нового клубу увійшла громадська організація «Долинська районна федерація футболу». Найвищим органом управління клубом є рада засновників, до числа якої окрім мене делеговано заступника голови районної ради Михайла Миколайовича Лавріва та багаторічного президента і головного тренера «Нафтовика» Степана Йосиповича Штеня. Безпосередньо радою засновників, мене було обрано президентом клубу. Виконавчим директором команди призначено Назарія Ярича. Крім того, адміністрація клубу включає ще двох людей які допомагають нам на громадських засадах: Тетяну Марчук (ведення бухгалтерського обліку та відео зйомка) і Назарія Білоголовку (лікар команди). Ревізійну комісію клубу складають Віктор Макосій, Михайло Федай та Людмила Кузеляк.

Фінансування клубу на сьогодні є стабільним і забезпечується в основному з двох джерел: міського та районного бюджетів. Також стараємось працювати зі спонсорами, залучати позабюджетні кошти.

Щодо амбіцій команди, то можу сказати, що перед початком сезону 2017\18 ми свідомо не ставили ніякого конкретного результату вираженого в міці у турнірній таблиці. Особисто я завжди вірив, що з тим підбором футболістів який є у нашому розпорядженні «Нафтовик» здатен бути конкурентним на обласному рівні і посідати високі місця. Важливо було, щоб в це повірили самі хлопці. Радію з того, що по ходу сезону, з кожною наступною перемогою і набраними очками ця віра і впевненість у своїх силах ставали все сильнішими. Завершивши перше коло чемпіонату на 2 позиції, команда була вже без зайвих слів мотивована до того, щоб у другій частині сезону довести не випадковість цього факту. Окремо хочу виділити досягнутий результат цього сезону в розіграші Кубка області, де «Нафтовик» зупинився за крок до фіналу, у непростому протистоянні поступившись лише вищій за рангом команді «Покуття» (Коломия). Зараз, за 3 тури до фінішу чемпіонату ми продовжуємо утримувати 2 позицію в турнірній таблиці. Проте, в найближчому поєдинку 24 туру проти брошнівських «Карпат», які є нашим найближчим конкурентом, мусимо перемагати і цим гарантувати собі фініш у призовій трійці. Надалі, доля «срібних» медалей повністю в руках наших футболістів. Адже в разі перемоги чи навіть нічиєї в останньому турі у матчі з «Колосом Городенківщини», ніхто і ніщо не зможе посунути нас донизу. Маю переконання і внутрішнє передчуття того, що все саме так і складеться і за пудсумками сезону наші вболівальники гордитимуться результатом «Нафтовика».

Серед наших здобутків насамеперд хотів би згадати те, що нам у непростих умовах вдалось збудувати боєздатний колектив. Величезна заслуга в цьому головного тренера Валентина Москвіна, якому я надзвичайно вдячний за згоду очолити команду на початку 2017 року. З Валентином Артуровичом у нас склались теплі та дружні стосунки, побудовані на взаємній довірі. Те ж саме можу сказати і про мікроклімат у колективі та між гравцями персонально. У нас дружня команда, приємна атмосфера на тренуваннях і завжди відповідальне ставлення до своїх обов’язків з боку кожного.

По-друге, хотів би відзначити суттєве покращення в ставленні до команди з боку вболівальників. Адже саме люди є тими для кого ми усі працюємо, а гравців викладаються на тренуваннях та футбольному полі. Приємно, що на наші домашні матчі останнім часом приходить велика кількість людей. Приємно чути на вулицях міста, що про «Нафтовик» говорять, обговорюють минулі матчі, щиро бажають успіху. Це найголовніше. Ми надзвичайно цінуємо підтримку людей і прагнемо в кожному матчі радувати свого вболівальника. Приємно, що навіть попри поразки, які звичайно ж бувають у футболі, люди як прийшли на стадіон дякують команді за самовіддачу та боротьбу. І хлопців це мотивує у майбутньому, дає відчуття того, що в тебе за спиною є підтримка.

Щодо найближчих планів, то безперечно прагнемо на мажорній ноті завершити поточний чемпіонат і привезти в Долину «срібло» обласного чемпіонату. А далі буде міжсезоння. Будемо готуватись, підсилюватись. Вже озвучили гравцям, що прагнутимемо максимально зберегти існуючий склад футболістів і здійснити лише точкові підсилення. Традиційно, в липні проведемо інтенсивний підготовчий період до нового сезону у вигляді навчально-тренувальних зборів. А далі – в новий сезон з високими завданями та амбіціями. Вірю, що в найближчі роки зуміємо здобути для рідного міста титул Чемпіонів та володарів Кубка області. Одним словом, будемо робити все для того, щоб не стояти на місці та розвиватись.

Користуючись нагодою хотів би висловити слова подяки усім, хто сьогодні допомагає нам будувати новітню історію «Нафтовика». Насамперед, дякую міському голові Володимиру Гаразду та голові районної ради Івану Даниліву, які підтримали ідею заснування нового клубу та забезпечення його фінансуванням з міського та районного бюджету. Дякую депутатам міської та районної рад, які одностайно голосують за підтримку фінансування команди. Висловлюю подяку за співпрацю членам органів управління клубом та всьому персоналу клубу, апарату міської ради та районної державної адміністрації, заступнику голови районної ради Михайлові Лавріву, голові РДА Юрію Мазуру, його заступнику Михайлу Дидяку, директору РЦФЗН «Спорт для всіх» Роману Лопуху та бухгалтеру Людмилі Кузеляк. Особливу подяку хочу адресувати усім людям та організаціям, які фінансово підтримують команду. А також, безперечно – головному тренеру та гравцям команди. Вірю, що нові і найбільші перемоги «Нафтовика» попереду і ми досягатимемо їх разом!»

P.S. Коли стаття готувалась до друку, відбулась гра 24 туру Чемпіонату Івано-Франківської області «Нафтовик» – «Карпати» (Брошнів-Осада). Наша команда, продемонструвавши просто таки феєричну гру, потішила вболівальників, розгромила найближчого конкурента з рахунком 4-0 і гарантувала собі фініш у призовій трійці. За долинян забивали Василь Лаврінок, Богдан Гутник, Михайло Басараб та Сергій Халацький. Вітаємо наших хлопців та усіх любителів футболу Долинщини з цим результатом. Команді бажаємо перемоги в заключному поєдинку чемпіонату проти «Колоса Городенківщини», який відбудеться на стадіоні «Нафтовик» у неділю 24 червня (початок о 18:00 год.). А в новому сезоні та наділі – нових і нових перемог та тільки найвищих результатів!